Місяць для мого батька

Манія Акбарі спільно з британським скульптором Даґласом Вайтом витворюють м’який сплав мови, де поєднання кінематографу та скульптури досліджує процеси фізичного та психологічного руйнування і відновлення. Після кількох операцій з видалення раку історія власного тіла стає точкою відліку для розмови про те, як тіла хоч і травмуються, цензуруються та політизуються, але зрештою залишаються осередками можливостей.