Ключове слово Compassion

Вчені та військові розбирають на атоми її почуття, емоції і переживання, намагаючись розгадати природу зростаючої в ній сили. Але найстрашніше, що її надприродні здібності хвилюють не тільки землян. Над планетою в буквальному сенсі нависла загроза вторгнення. І перемогти в прийдешньому зіткненні можна тільки одним способом: знайти в собі сили залишитися людьми. Коли кожен заради загального порятунку повинен зробити вибір, від якого залежить життя і доля мільйонів, — чи зможуть любов, вірність і милосердя стати сильніше безжальної сили і інопланетних технологій?

День Джованни (грає Джованна Меццоджорно) з ранку до вечора заповнений працею: вона працює на птахофабриці, виховує двох дітей, куховарить і прибирає в будинку, а вечорами випікає тістечка для сусіднього кафе. Одного разу чоловік Джованни Філіппо (Філіппо Нігро) приводить в будинок немолодого чоловіка, що втратив пам'ять. Тепер молодій жінці доводиться піклуватися і про нового постояльця. Спочатку він її дратує, але чим більше вона спілкується з ним, тим більше проникає цікавістю до цієї загадкової витонченої людини, зовсім не схожої на її доброго і дуже ординарного чоловіка. Поступово Джованна дізнається таємниці минулого свого постояльця і, непомітно для самої себе, переносить на нього свої мрії про ідеального чоловіка, який міг би наповнити її життя сенсом і щастям…

Нерозлучні друзі Роланд, Віктор, Едвард і його сестра Віра будують плани на майбутнє. Віра, всупереч волі батьків, нарівні з юнаками вступає до Оксфорду та хоче стати письменницею. Між Вірою і Роландом виникають почуття, більші за дружбу. Але всі мрії доведеться відкласти на потім через початок війни. Тепер місце хлопців на фронті, а Віра, прагнучи зробити свій внесок у перемогу, вирушає працювати медсестрою у військовий шпиталь.

Ця казкова стрічка з’явилася на численні прохання глядачів, які подивилися „Шепіт серця” і вподобали героя роману маленької письменниці. Хару, звичайнісінька школярка, рятує дивного бузкового кота і опиняється у вирі пригод, які приводять її до дивовижної країни Кицяндії, де вона має стати принцесою. Але чи так це добре – бути котячою принцесою?

Як щойно стало відомо, збитий над Москвою непізнаний об'єкт має, можливо, неземне походження. Велика частина столичного Чертаново оточена, до місця аварії стягуються представники силових структур, вирішується питання про евакуацію місцевих жителів. За словами нашого джерела в Міноборони, зараз спеціальна комісія намагається вступити в контакт з так званими «гостями». У ці хвилини ми готуємо екстрений випуск новин і про розвиток подій ви дізнаєтеся першими

Сестра Елозіус, суворий шкільний директор і пристрасна захисниця чернечих традицій, стоїть перед вибором усього її життя: або вона покаже свій страх і відкрито звинуватить священика в тому, що він завдав образи афроамериканському учневі, або ж вона залишить свої підозри і сумніви при собі. Це глибока, особова боротьба між сестрою Елозіус і священиком Флінном врешті-решт переростає в питання віри і справедливості в тіні відокремленої, «закритої» церковної організації.

Деніел Блейк – 59-річний столяр із Ньюкасла, який бореться за право й надалі отримувати соціальні виплати, тому що через проблеми з серцем він не може працювати. Боротьба за виплати, без яких він буквально опиниться на вулиці, для Деніела певним чином стає Сізіфовою працею, адже неосвічений старомодний столяр – далекий від цифрової сучасності.

Ідеальне життя Тома і Ніколи Рей стрімко змінилося до невпізнання, коли Том опинився у стані сепсису. Поки її чоловік був у комі, Нікола народила ще одну дитину в іншому кінці тієї самої лікарні. За кілька днів сепсис відібрав у Тома руки і ноги, натомість залишивши спотворене обличчя. Звичайна людина, Том завжди уникав ризику — він просто прокинувся через два місяці посеред кошмару, четвертований і без обличчя... Ця неймовірна історія виживання демонструє, крізь що спроможні пройти люди, коли їх любов безумовна.

Серпень 1945 року. У Великобританію за програмою реабілітації «дітей війни» приїжджає три сотні підлітків, які дивом вціліли в фашистських концтаборах. У них немає нікого і нічого, крім скромних пожитків і страшного досвіду за плечима. Ніхто з них не знає, що чекає їх на новому місці в Озерному краї, але вони не залишають надії на світле майбутнє, адже найстрашніше вже позаду.